2. ПОДАРУНКИ, ЯКІ ВАРТО ДАРУВАТИ КОХАНИМ Не прив’язуй до себе речами, що швидко зношуються. Не нагадуй про себе цяцьками і сувенірними дрібничками. Дозволь пам’ятати тебе по-своєму.
3. Хочу или Была с тобой Память. Хм… для чего нам память? Чтобы помнить и в то же время забывать. Чтобы стирать мгновения, секунды… Во времени не измерить то, как хочу или была с тобой. Была - это прошлое, хочу – это межвременье. Застряло в межпространстве – ни туда, ни сюда, и даже не обратно. Застряло, потому что было, потому что ощутимо. До сих пор. Вкус поцелуев на губах – не отмоется, сколько бы воды не утекло. А ладонь мою в своей помнишь? Пальцы между пальцами? И музыка, как бесконечность…
5. ПРЯЧУ ТЕБЯ Прячу тебя, прячу Путаю следы, сбиваю с толку. Себе на уме. У тебя на груди спокойно не полежишь, Чувствуя беспокойство Мира, что рушится от взгляда укоризненного Мне бы не видеть, или заветное «я в домике» произносить день ото дня. Но ведь поймут, не котята слепые, Как я прячу. Наспех ведь прячу тебя. А может на смех, людям и курам? Давай проверим, рискнем? Нет, не получится, прятать спокойнее С тем и живем…
8. З чорними очима Соціологи визначили, що після 60 років люди заздрять менше. Можливо, літні люди більше увагу звертають на саме життя та цінують кожну його хвилину. Молодь, як правило, хоче все і одразу, та при цьому не бажає докладати якихось зусиль.
9. Тонка грань між страхом і фобією Людина живе в трьох вимірах: минулому, майбутньому і сьогоденні. Звідси вся складність і глибина людських переживань, страху. Бо майбутнє завжди незнане, зустріч з майбутнім завжди супроводжується тривожним станом. Аби жити, ми мусимо переформувати незнане майбутнє в знане минуле. Людина весь час живе в майбутньому і вчорашньому. І коли вона звертається до свого минулого, часто згадує власні вчинки – не завжди достойні, боїться, що їх виявлять, боїться через минуле втратити майбутнє. Звідси й страх.
10. Жінка не бита, як хата неметена Статистика свідчить, що близько 68% українок страждають від насильства в сім’ї, 20% з них зазнають тиранії постійно і тільки 2% жертв звертаються по захист до суду. Багато хто з тих, хто страждає від насильства, не заявляють про пережите приниження через страх помсти, брак коштів для самостійного існування, емоційну залежність, турботу про дітей, побоювання, що до їхніх слів поставляться скептично або з недовірою. Крім того, часто спрацьовує все той же стереотип: «Б’є – значить любить».
11. ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ справді, немає у нас шани до людей старших та поважних. Не вважаємо ми за честь, як от жителі східних країн, доглядати за батьками та дідами. Чомусь сильно і з неприхованою відвертістю стирається у нас відчуття пошани до старшого і набагато мудрішого за нас покоління. Самотність напрочуд легко і сильно вкорінюється в наших серцях та душах.
12. Просилися злидні на три дні... Все-таки, як не крути, але ми, люди, парадоксальні та непередбачувані у своїх вчинках. Це ж треба було додуматися, щоб Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності (злиднів) оголосити одразу після Всесвітнього дня продовольства? Парадокс, чи не так? Як і те, що ситий голодного ніколи не зрозуміє. Але тим паче…
13. Рыбная халява Толстолоб - крупная стайная пелагическая рыба, достигающая в отдельных случаях более 1 м длины и более 40 кг массы тела. Нагуливается в озерах и водохранилищах. В настоящее время - самый массовый объект прудового разведения в рыбхозах. В естественный водоемах - ценный объект промысла.
нет
